Страна: Великобритания
Год: 2020
Язык: английский (с украинскими субтитрами)
Праматір всіх мюзиклів розповідає історію молодої співачки Пеггі Сойєр, якій випадає унікальний шанс показати свій талант в бродвейському шоу, коли ведуча зірка отримує травму. Суворі тридцяті роки, Велика Депресія, жорстокий театральний світ, в якому так важко пробитися провінціальній дівчині, і, звичайно, неймоврні музичні номери, розкішні костюми й чарівливо синхронізовані танці трупи з півсотні виконавців. Спектакль, заснований на знаковому фільмі 1933 року, лауреат премій Тоні й Олів'є 80-х і 2000-х, перенесений одним з авторів оригінального лібрето Марком Брамблом на сцену Королівського театру Друрі Лейн в самому серці Вест-Енду у 2017 році у всьому своєму екстравагантному і наївному блиску.
На сцені Королівського театру «Друрі-Лейн».
Розкішні шоу 30-х, що контрастують з розрухою і голодом американських вулиць, занурених у Велику депресію — яскравий приклад втечі від суворої реальності в блискучий світ прожекторів, блискіток, ритму, музики й казок зі щасливим кінцем. Як приємно хоча б на пару годин відволіктися від тягот життя і з завмиранням серця стежити, як фортуна повертається обличчям до сучасної Попелюшки, яка досягає успіху і слави важкою працею і талантом!
Наївний, як у всіх класичних мюзиклах, сюжет розповідає про п'ять тижнів репетицій величезної трупи постановки «Красуня» (Pretty Lady). Від успіху шоу залежить доля багатьох людей: і режисера-тирана на межі нервового зриву Джуліана Марша, і молодої виконавиці Пеггі, і цинічної зірки Дороті Брок, що проклала свій шлях до успіху через ліжко продюсера, і рядових артисток кордебалету. Випадок висуває Пеггі на перший план, і на тендітні плечі юної провінціалки лягає величезна відповідальність: у неї є всього 36 годин, щоб вивчити шість пісень, 10 танців і 25 сторінок діалогу, щоб врятувати прем'єру шоу в Нью-Йорку …
48 акторів, 432 костюми, 2000 освітлювальних приладів. Розкішне шоу, віртуозно поєднує класичні музичні хіти Гаррі Уоррена та ідеальну хореографію оригіналу з кислотними костюмами (які перетворили чорно-білі 30-і в гіперреалістичну яскраву картинку) і технологічними декораціями початку XXI століття (наприклад, величезне дзеркало, в якому відображаються ноги кордебалету, немов в гігантському калейдоскопі), — таке можна було створити тільки з багатомільйонним бюджетом, який лондонські продюсери охоче довірили живому класику.
Як би не був старомодний сюжет, від такого видовища неможливо відірвати погляд, і на ключових сценах мурашки біжать по шкірі від злагодженості трупи (півсотні артистів, синхронно виконують степ на сяючих гігантських сходах) і віртуозності рухів солісток (легенди британської сцени Бонні Ленгфорд в ролі норовливої Дороті Брок і Клер Хелс в ролі Пеггі Сойєр, яка рухається по сцені із запаморочливою швидкістю і легкістю).
До кінця цієї енергійної блискучої вистави в залі не залишиться глядача, який не поділяв б слова режисера вигаданого шоу Джуліана Марша: «Музичний театр» — два найкрасивіших слова в англійській мові!»
