Концерт легендарного украинского джазового гитариста Александра Любченко.
Народився 1952 року в Дніпропетровську. Музикою почав займатись з 6 років (скрипка, фортепіано). Гітару перший раз взяв до рук у восьмирічному віці. Здобув блискучу приватну освіту.
Для Олександра Любченка характерне використання у творчості різних музичних культур. Це європейська класична традиція, індійська класична музика, фламенко, слов’янська народна музика (Росія, Україна, Польща, Болгарія, Сербія), джаз, блюз, рок, інтонації Близького Сходу. Великий вплив на становлення Олександра Любченка як гітариста та музиканта зробили: Bamey Kessel, Jim Hall, Joe Pass, Jimi Hendrix, John McLaughlin, Paco de Lucia, Eqberto Gizmonti, Ralf Towner, Ravi Shankar, John Williams, Django Reinhardt.
Професійно почав працювати з 16 років. На джаз-фестивалях почав виступати з кінця 60-х років. Олександр Любченко неодноразово визнавався одним з найкращих джазових гітаристів країни. У 70-тих роках грав у відомих рок- і джаз-рок гуртах. Також працював акомпаніатором для камерних та естрадних співаків.
З 1976 року надає перевагу нетрадиційним напрямкам у музиці. Багато працює як композитор(«Гітарний альманах № 1 — 1986 р.»), «Музична Україна», «Музичне життя», 3 енциклопедії: «Антологія радянського джазу», «Енциклопедія молодого музиканта», «Джаз в СРСР», республіканська та регіональна преса тих років, дипломи, нагороди).
З 1982 р. по 1986 р. Олександр Любченко був лідером відомого джазового квартету «Кредо», з яким з величезним успіхом грає на джаз-фестивалях і фестивалях гітарної музики, а також гастролює по країні.
1986 року Олександр Любченко створює тріо (Ігор Собко — бас, Ігор Колісніченко — барабани), яке грає музику, що заснована на традиційному джазовому мисленні, рок-авангарді та народній музиці. Тріо успішно гастролює по країні, викликаючи незмінну цікавість у любителів сучасної музики, але 1988 року тріо розпадається. За словами Олександра Любченка: «Ми почали повторюватись».
1988 року — Олександр Любченко грає сольні концерти.
1989 рік — був запрошений на Краківський фестиваль, присвячений «Beatles» (Польща). Виступ Олександра Любченка кілька разів показувався по Всепольському телебаченню. Одразу після цього — концерти в рамках джаз-фестивалю «JnO-89» (Вроцлав, Польща). На цьому фестивалі Олександр Любченко грав у концертах зірок («Jazz Forum» Poland і «Jazz Haus» Germany та ін.). На цьому фестивалі відбувається знайомство з відомим американським контрабасистом та композитором Sirone (Noris Jones), й Олександр Любченко приймає запрошення про спільну роботу.
Цього ж 1989 року Олександр Любченко на 1-му в країні Міжнародному фестивалі «Бітломанія» в м. Дніпродзержинську був визнаний найкращим інтерпретатором музики «Beatles» та найкращим гітаристом.
Концерти в дуеті з Sirone у Вроцлаві (Польща). Запис на Вроцлавському телебаченні та трансляція на Польщу.
1990 р. у складі квартету «A Point of Unity» і в дуеті із Sirone — концерти в Австрії (Відень, «Kreis» театр) та Німеччині (Західний Берлін, «Hebel» театр). Преса назвала Олександра Любченка «Паганіні гітари». У кінці 1990 р. — нова зустріч з колишнім басистом його тріо Ігорем Собко. Погляди на музику та виконавство у них збіглись повністю і був створений дует «Brave New World». Музика «BNW» усе більш тяжіє до східнослов’янських інтонацій, а місце блюзу займає російський міський романс. «BNW» бере участь у джаз-фестивалях у Росії, Литві, викликаючи захват слухачів красою музики та віртуозністю виконавців.
/download/image/res/images/big/7341.jpg1981 року Олександр Любченко був учасником першого в країні фестивалю гітарної музики, на якому був визнаний найкращим у двох номінаціях (фламенко, джаз).
Восени 1991 року дует «BNW» грає на Московському міжнародному радіо фестивалі (організатор — відомий музичний критик та мистецтвознавець Дмитро Ухов), на якому стає сенсацією. «BNW» стали ініціаторами фестивалю «Пам’яті Jaco Pastorius» в Набережних Членах (грудень1991 р.). Телебачення знімає програму «BNW» та кілька разів показують в Україні.
/download/image/res/images/big/7345.jpgЛипень — серпень 2006 року — участь у Міжнародному фестивалі «Етноленд» в Москві (Сорочани)
«…на «Этнолэнде», включая самых взыскательных профессионалов. Одним из таких является Александр Иванович Любченко, джазовый гитарист, «Паганини гитары», как в 90-х назвала его пресса. Музыкант, который работал в дуэте с известными маэстро: Sirone в Польше, Германии, Австрии и Карлесом Бенавентом (экс-басист Пако Де Лусиа) в Испании…»
«…такой дилетант, как я может начать понимать, как становятся маэстрами, пожив по-соседству с ними в одном коттедже. Вернее, я даже неправильно выразилась: „ни как становятся, а как живут, уже ставшие ими“. Вот я из своего трёхнедельного опыта поняла, что Александр Иванович просто не живёт без гитары. Может быть на час, другой в сутки без преувеличения он расстается с ней, отвлекаясь на обед или краткую беседу за чашечкой чая. Я засыпаю в 3 часа ночи под игру маэстро и просыпаюсь под неё. Поэтому, когда Александр Иванович сказал, что ему приходится каждую неделю менять струны на гитаре, я нисколько не удивилась. Он же и композитор, и гитарист — на сцене уходит в иное измерение, готовый играть до бесконечности, не обращая внимания на количество зрителей. Когда из мега-шатра выходил мой знакомый, он был под впечатлением: „Там какой-то гитарист играет так виртуозно!“ Пришлось объяснить, что этот „какой-то гитарист“ не только известный, но не просто играет, а виртуозно импровизирует! Руководитель киргизского ансамбля „Достук“ Жусуп Айсаев мне потом признается, что, направляясь в шатёр, влекомый музыкой, он не сомневался увидеть басиста и гитариста, так как отчётливо по игре определил два эти инструмента, а увидел одного А.Любченко. Жаль, что я не услышу, как Александр Иванович ещё и поёт, так как делает он это очень редко и исключительно на сцене, но не в домашнем кругу…»
