Географічне положення Чехії в центрі Європи протягом століть було чинником природного(хоча інколи й штучного) переплетіння культур, традицій і впливів (і не лише політичних)як сусідніх, так і більш віддалених, впливовіших держав. Можливо, саме ці історичні багатоголосся і впливи значною мірою спричинилися до народження самобутнього чеського сучасного мистецтва 20 століття, до якого належить, зокрема, й жанр фотографії. Творчість багатьох чеських фотографів сьогодні — вже класика сучасного світового фотомистецтва, а ціла низка з них вважаються типовими представниками чеської школи, характерними особливостями якої є неповторний образотворчий ліризм (наприклад Й.Судек), геометрична абстракція (Ф.Дртікол, Я.Функе, Я.Рьосслер), фотопостановка (Я.Саудек, І.Пінкава, група «Братрство») або ж гуманізм в документальній фотографії (Й.Коуделка, Д.Гохова, Й.Штрейт).
Складовою згаданих культурних впливів, хоча й, з першого погляду не такою виразною, якою був вплив на чеську, скажімо, німецької культури, є, безумовно, інші слов’янські культури, близькі чеській не лише мовно, а й відчуттєво. Можливо, цей внесок ховається і в генах фотографів, яких ми хочемо вам сьогодні представити. Вони прожили своє життя в Чехії та Словаччині, але їх коріння – в Україні. Це — визначні представники сучасної чеської фотографії і, водночас, свого роду одинаки, яких важко зарахувати до основних течій і сучасних тенденцій образотворчого мистецтва.
Тарас Кущинський (1932, Прага – 1983, Прага). Як і Ян Саудек, належить до найвиразніших особистостей постановочної фотографії 70-80 років минулого століття і є одним з перших чеських фотографів у жанрі оголеної натури та портрету на природі, що вражаючи поєднує жіноче тіло з природою. Його рекламні та модні фотографії вирізнялися такою ж винахідливістю як і художня творчість.
Богдан Голомічек (1943, с. Сенкевичівка, Україна). Є одним з найсамобутніших в сучасному чеському фотомистецтві фотографів-самородків, що працюють в жанрі документаристики, змальовуючи світ навколо себе у формі щоденників, нотаток і спостережень. Щирі сповіді про світ, який автор не тільки споглядає, але й проживає, затягують глядача не лише до приватного світу художника, а й часто до світу низки відомих особистостей, з якими його пов’язувала багаторічна дружба (наприклад Вацлав Гавел).
Петер Жупнік (1961, м. Левоча, Словаччина). „Громадянин світу”, який народився у Словаччині, але живе почергово в Празі і в Парижі, належить до представників візуалізму у фотографії, яку, однак, вдосконалює пензлем або олівцем. Цим він створює неповторний поетичний світ пригод, історій і таємниць, що ховаються в його фотографіях. Разом із своїми словацькими однокурсниками з FAMU (Факультет кіно і телебачення Академії музичних мистецтв у Празі) вважається представником „Нової словацької хвилі”, яка у 80-90-х роках в колишній Чехословаччині значною мірою розширила кордони фотомистецтва, зокрема постановочного.
Радка Ціглерова-Кущинська (1960, Прага). Випускниця празького FAMU. Системно присвячує себе пейзажним деталям під час численних подорожей Африкою, Азією або Північною Європою. Її фотографії можна часто охарактеризувати як мінімалістичні, що визначають простір і настрій на основі кількох форм, одного чи двох кольорів, зокрема світлого, які є квінтесенцією кожної роботи. Поряд з творчою роботою опікується спадком і архівом свого батька – Тараса.
Ян Погрібний (1961, Прага). Ще з часу навчання в празькій FAMU зосередився на пошуку взаємозв’язку людини і пейзажу. Його фотографії не є лише спогляданням дійсності. Автор
часто втручається в реальність, інсценує в ній свою уяву за допомогою постановок або гри із світлом. Свій давній інтерес до древньої культури і сакральних місць Європи він
трансформував у низку проектів і книг, так само як нині присвячує себе «пошуку втраченого раю» через зображення людського тіла в пейзажі. Багато років викладає в ITF (Інститут творчої фотографії), Сілезькому університеті в Опаві, а також веде низку міжнародних семінарів.
