СУЧАСНИЙ ЦИРК
Вистава «Сп’янілий від рівноваги» Паскаля Руссо
Музика – автор і виконавець Ерік Боно
Постановка: Ерік Буврон
Він піднімається все вище і вище на свою вежу зі стільців… Спостерігаючи, як він долає перешкоди на межі втрати рівноваги, виникає запаморочення, передчуття падіння, страх найгіршого. Але бездоганне володіння рівновагою допомагає виконати найсміливіші витівки (трюки?)
Що саме шукає Паскаль Руссо? Безсумнівно, досконале технічне виконання у супроводі живої музики – голосу та ритмів талановитого музиканта-композитора Еріка Боно є важливою ланкою спектаклю. Але це ще не все. Еквілібрист спонукає глядача задуматись над тією межею, яка дозволяє досягти рівноваги тіла та розуму. Він дарує нагоду пережити один з дорогоцінних рідкісних моментів, коли в одному погляді нам вдається прочитати людську красу та величність.
У 1998 році Ерік Буврон мав поставити мій перший спектакль-соло. Проте, постановка не була завершена через мою ще недостатню майстерність та з огляду на те, що тоді я був повністю поглинутий створенням свого номеру з циліндрами.
Відтоді наші шляхи вже ніколи не розходилась.
У 2007 році Ерік Буврон поставив мій вуличний спектакль на театральній сцені: шокуюча, але успішна прем’єра, що дало йому бажання повернутися до колишнього проекту, над яким я працював кілька років тому. Таким чином, за його допомоги взимку 2008-2009рр. вийшла вистава «Сп’янілий від рівноваги»
Прихід Еріка Боно, музиканта та композитора, став можливим після нашої зустрічі під час артистичної платформи, яку провадить Ерік Буврон.
Ризикувати. Наважитись. Завдяки вірі у себе, подолати те, що здається неможливим. Таким є виклик Паскаля Руссо, на який він відповідає, черпаючи натхнення у людському досвіді – глибинному та щирому. Архітектор, будівничий, самоук, він веде нас у мандри по той бік вершини, по той бік часу – туди, де каміння піднімається до неба, туди, де ми можемо знову стати тим, чим є насправді.
Від одного запаморочливого трюку до іншого, сп’янілі від голосу та ритмів музиканта-композитора-акомпаніатора, ми з острахом та сміхом слідкуємо за актором, котрий тримається за канати підйому, спостерігаємо його містичні рухи, його граючі предметами руки, стежимо за спогадами, що плинуть у пісочному годиннику часу, а також за тілом циркового артиста, який вже об’їздив увесь світ.
Зміни відбуваються просто перед нами та в нас самих, — інколи, це скорботний дух, що бореться з вертикаллю, інколи, це синювате полум’я, що освітлює на канаті шлях, який веде до протилежного берега. Перед нами досконалий силует артиста — він всліпу та у цілковитій тиші споруджує вежу зі стільців і піднімається, чудовий у своїй невимушеності та легкості, все вище й вище, до нескінченності.
Сприймаючи життя, як своєрідну гру, Паскаль Руссо, не вагаючись, випробовує всі можливі види нерівноваги.
Я зростав на колінах, та бажаю жити на повний зріст!
ПАСКАЛЬ РУССО
Автор та виконавець
Робота над цим спектаклем стала для мене нагодою замислитись над проблемами творчості. Тоді я перебував в пошуку, і ось які перші роздуми лягли в основу концепції моєї вистави.
Я вийшов з важкого минулого і хочу звільнитись від нього. Я позбуваюсь власних демонів, очищуюсь, в цій боротьбі прагну до бездоганності, ризикую. Я по-новому дивлюсь на своє тіло, шукаю власну правду, граю із самим собою, щоб навчитись жити. Я зростав на колінах, та бажаю жити на повний зріст.
Мета – це досконала чиста нота, це внутрішній спокій, це ходіння по канату як щоденний виклик. Правду слід пізнавати кожної миті, і я хочу це відчувати у стосунках з публікою. Я бажаю бути з нею в безпосередньому єднанні та в пошуках цієї правди. Я маю бути близьким до глядачів. Чим тіснішим буде цей зв'язок, тим більше вони будуть зворушені…
В мені зараз стільки всього, що мені не належить. Через боротьбу, а скоріше через свідомість, я зможу від цього звільнитись. Насправді, саме моя свідомість і штовхає мене на боротьбу. Треба діяти. Треба вдертись вгору, а потім, як стверджує китайське прислів’я: «Коли ти добрався до вершини гори, продовжуй ще підніматися».
Я в дорозі, я хочу постійно перебувати в непевності, в нестійкості, щоб не загрузнути у правді, яка, можливо, не є моєю.
Я син ремісника і жив на селі в Бургундії, де протягом 20 років лише грав у футбол та під час канікул мурував будинки з своїм батьком.
В 20 років, отримавши свідоцтво про середню освіту, я поїхав до Парижа, щоб стати лимарем – спеціалістом зі шкіряних виробів. Я одержав диплом за цим фахом, що, зрештою, привело мене до «Гермеса», де я працював протягом п’яти років. Одночасно вперто навчався в цирковій школі, яку відкрив мені мій брат, котрий тоді був каскадером. Це стало моїм єдиним дозвіллям. Так зародилась ця пристрасть, і вона вже ніколи не залишала мене.
У віці 25 років мені пощастило зустрітися з професійною трупою «Вольт Фас», яка запросила мене працювати в її складі. Так почалась моя кар’єра артиста. Вже 9 років я в них жонглюю, і ми постійно ставимо нові вистави. Для мене це стало нагодою втілити на сцені всі мої інші жанри, якими я володію крім жонглювання.
Врешті, я наважився покинути «Вольт Фас», щоб повністю присвятити себе еквілібристиці, але, радше, щоб самореалізуватися через свої власні задуми. Це почалося з мого номера з циліндрами, який можна побачити в передачі «Найбільше кабаре в світі» на каналі «Франс 2». Ці пошуки я продовжив у своєму першому вуличному півгодинному спектаклі, який я граю перед Центром «Бобур» в Парижі з оплатою «хто скільки дасть». Ця вистава йде на фестивалях по всій Франції, а також за кордоном, зокрема, в Японії, де у 2005 році я виступав протягом чотирьох місяців. Зараз, нарешті, я наблизився до здійснення моєї найбожевільнішої мрії — одногодинної вистави для театральних сцен під назвою «Сп’янілий від рівноваги». Тут я виступаю із здобутком моєї 17-літньої кар’єри та особистим життєвим досвідом.
Чи знайду я врешті рівновагу в моєму хисткому положенні?
Рівновага, нестабільність — а може це я сам, якійсь неврівноважений в пошуках рівноваги?
ЕРІК БОНО
Композитор, музикант
Грудневий вечір, у гумористичних сценках виступають артисти різноманітних жанрів. Паскаль Руссо кидає виклик: цього вечора я маю акомпанувати підчас його еквілібристичних номерів. Зустріч двох світів, виразна тендітність яких слугує сполучною ланкою. Безпосереднє взаємопроникнення, єднання з глядачем, що стверджується з кожним виступом.
Паскаль створює образ, а я звук, потім ролі міняються, йде постійне продукування кольорів, простору та часу, де рух перетворюється на дитячу гру. Перебування на сцені разом з Паскалем Руссо – це творення поетичних миттєвостей причетності глядача. Мені дуже подобається цей спектакль через його людський вимір та невимушеність.
Творчий шлях Еріка Боно, професійного музиканта з 1976 року, аранжувальника, режисера та композитора перетинався з багатьма митцями, зокрема, на сцені це: Рауль Петі, Поль Персонн, Саліф Кейта, Ксалам, Морі Канте, Ніколя Пейрак, Шейх Ло. В його активі більше п’ятдесяти CD, він пише музику для фільмів та спектаклів, серед яких: Bushman Еріка Буврона, «Жінка тварин» з репертуару театру PIPASOL та «Сп’янілий від рівноваги» Паскаля Руссо. З часом Ерік Боно повенувся до свого першого інструменту – фортепіано — і випустив на початку 2008 року альбом Toubab or not Toubab, наступний диск з музикою до його спектаклю AA (по-кельтські вода) готується до виходу у 2010 році.
ЕРІК БУВРОН
Постановник
Не завжди зустрічаєш справжні таланти, тобто талановитих людей, які заповзято беруться до роботи, наче ті леви, що несамовито кидаються на здобич. Мені подобається така міць, вона надихає мене, сила пристрасті дає змогу перевершити себе, вийти за межі можливого. Саме таким і є Паскаль Руссо!
Я б не був задоволений собою, якби, як артист та постановник, не вніс свою крихту до його сходження. Щоб він піднімався все вище й вище, щоб він змушував мріяти тих, хто на це не наважується.
Автор, актор, постановник, Ерік Буврон, в своїй творчості цікавиться нетиповими постановками, він випробовує найрізноманітніші жанри — від класичних п’єс та музичних спектаклів (Софі Форте, Каррінгтон-Браун) до ілюзіоністських (Ерік Антуан) та циркових вистав.
Його власні роботи базуються на справжніх пошуках та подорожах. Після «Afrika!», де розповідається про його власну країну – Південну Африку, він створив гумористичну казку.
